Росія впустила шанс до кризи провести радикальні економічні реформи за рахунок коштів, що отримуються від продажу нафти і газу. Антикризові заходи, що вживаються сьогодні, невірні. Путін повинен повернути до уряду досвідчених економістів, а країна — приватизувати долі в підприємствах неспроможних олігархів.

Про це і багато що інше в інтерв'ю німецькій газеті Handelsblatt розповів голова російської Національної резервної корпорації Олександр Лєбєдєв, колишній підполковник КДБ, який в результаті кризи вилетів із списку мільярдерів Forbes.

Але Лєбєдєв вважає, що фінансова криза — це не катастрофа, пише InoPressa.ru. Як би не падали біржові індекси, більшість населення цього не помітить, адже акції тримає менше 1% росіян. Сам він вчасно встиг позбутися цінних паперів і вклав вивільнені кошти в реальну економіку.

Щодо причин зниження російських біржових індексів Лєбєдєв стверджує, що приблизно третина їх падіння — на совісті Путіна. При цьому він згадує нападки Путіна на концерн «Мечел» і говорить про кризу довіри, яка прийшла до Росії раніше, ніж в інші країни.

Він також висловлює жаль, що путіно-медведєвська влада своєчасно не скористалася величезними доходами, отриманими від продажу нафти і газу, щоб провести необхідні радикальні економічні реформи.

Не згоден він і з так званими антикризовими заходами, яких вживає путінський уряд. «Який сенс в тому, що державні банки, Ощадбанк і ВТБ, отримують мільярди?», — питає він. — Вони сидять на цих грошах, не передаючи їх далі». Намір Путіна відправити до банків спостерігачів зі спецслужб викликає у нього непідроблене обурення, адже ці люди, вважає він, «нічого не розуміють в економіці».

Обурення Лєбєдєва викликає також російська бюрократія. «Вона гірша, ніж у Ботсвані (республіка в Південній Африці), де я теж займаюся бізнесом, — розповідає він. — Російські чиновники корумповані, агресивні, аморальні і некомпетентні».

Як нагадує видання, в Росії, крім іншого, Лєбєдєв займається аграрним виробництвом і скаржиться, що селяни витрачають більше часу на різноманітні бюрократичні процедури, ніж на сільськогосподарські роботи. Як бюрократичний казус він наводить такий приклад: на господаря бджіл наклали грошовий штраф, оскільки бджоли, «порушуючи закон дуже далеко відлетіли від своїх вуликів».