Існує категорія людей (що потрапила в черговий раз на очі у зв'язку із грузинською війною), які полюбляють розмірковувати про ядерні ракети, їхні тактико-технічні характеристики і подібне:

- ...наявне в цей час у Чорному морі НАТОвське угруповання дійсно може бути знищене ЧФ швидко й відносно безболісно - залп "Москви" і двох "Сивучів", це в сумі 32 важких надзвукових ПКР, і навіть якщо "Іджис" DDG-74 зріже 20 з них, то решти 12 вистачить на всіх, але ж ми не врахували ані МРК ані РКА ані берегову авіацію ЧФ, ані, що іще важливіше - 4-ту армію ВПС та ППО.

- Ви забули ще про 1234.1. "Міраж" і "Штиль". Це ще 12 "Малахітів"!
Є цілі форуми, де відвідувачі масово займаються обговоренням таких тим у подібному ключі. Проте, у подібні міркування подекуди вдаються і доволі респектабельні політики.

Бувають люди, які колекціонують марки, а бувають люди, які люблять обговорювати ТТХ ядерних ракет і як ними можна сміливо вдарити по ворогу, і так само сміливо погоджувати власні міркування зі своїми уявленнями про політику поточну, минулу та прийдешню.

Якщо колекціонери марок нерідко дещо знають про контекст предмета свого інтересу, то серед аматорів ТТХ ядерних ракет надзвичайно рідко можна зустріти людину, яка задавалася б якими-небудь питаннями про сенс і роль цих самих ракет, і хоча б навіть взагалі їхньої військової застосовності.

Брежнєвське політбюро аж ніяк не назвеш титанами думки, але і його в 1972 році осінило, коли група аналітиків Генштабу СРСР доповіла Політбюро результати розрахунків, що означатиме для СРСР повномасштабний ядерний удар з боку США, який задіє 70% стратегічного потенціалу. Зокрема, у звіті повідомлялося, що після удару радянські збройні сили будуть зменшені до 1/1000 від їхньої початкової сили, 80 млн. громадян загинуть, 85% промислового потенціалу СРСР буде знищено, європейська частина СРСР буде заражена з рівнем радіації 400-3000 рентгенів, 100% нестратегічної авіації буде знищено, 100% наземних сил будуть знищені, 80% стратегічної авіації буде знищено, 100% флоту буде знищено.

Політбюро, включаючи Брежнєва й Косигіна, було сильно вражене, пригнічене й деморалізоване почутим.

Розділ звіту, що містив висновки, був вилучений для публікації навіть для найвужчого кола, аби не руйнувати дух та рішучість радянського керівництва.

На навчаннях, що проводилися в тому ж році, були заплановані три навчальних пуски МБР із холостими боєголовками. Пуск мав здійснювати Брежнєв, повернувши для цього ключ у запланований час. Коли прийшов час "натискати кнопку", Брежнєв сильно зблід і його руки затремтіли настільки, що він не зміг цього зробити. Він кілька разів перепитав Гречка, який стояв поруч, "Андрій Антонович, Ви впевнені що це тільки навчання?", але навіть після одержання декількох підтверджень, що пуск не матиме жодних наслідків у реальному світі, Брежнєв не зміг натиснути кнопку. Пуск довелося здійснити Гречку.

На початку 1980-х Фідель Кастро (який все життя мріяв про знищення США, і не раз із задоволенням говорив про можливість термоядерного знищення США) почав вимагати від радянського керівництва, аби останнє зайняло більш жорстку лінію стосовно США, включаючи можливість ядерного удару по Америці. СРСР відправив на Кубу представників ГШ СРСР, що пояснили Кастро, які будуть екологічні наслідки для Куби у випадку радянського удару по США. Після цього роз'яснення Кастро замовк і став миролюбцем.

До 1980-х рр. ГШ СРСР дійшов висновку, що СРСР буде знищений у випадку навіть однобічного удару проти США, радіоактивними опадами від власного радянського удару, принесеними вітром назад до СРСР. (Цей висновок був отриманий радянськими військовими ще до появи й популяризації розрахунків про "ядерну зиму" і "ядерну ніч", зроблених цивільними вченими). Таким чином, СРСР виявлявся не в змозі завдати стратегічний ядерний удар взагалі.

Стало зрозумілим, що масоване застосування ядерної зброї військового сенсу не має для жодної зі сторін.

Варто згадати, що Маленков ще в 1954 році, одразу після випробувань термоядерної бомби заявив, що поява термоядерної зброї робить війну неможливою та безглуздою. По тих часах така заява була страшною крамолою, адже ставила хрест на концепції революційної війни та поширення комунізму з опорою на військову силу, і стала одним з важливих факторів, які призвели до усунення Маленкова.

Але те, що було зрозуміле навіть "філософами з політбюро", виявляється важко осягнути сучасним колекціонерам ТТХ ядерної зброї та деяким політикам.

Припускати, що в них є якісь ідеї про обмежені ядерні опції та контроль ескалації, мені здається було б жорстокосердим стосовно людей, нездатним подумати хоча б навіть про те, у скільки чорнобилів для РФ, Криму, Новоросії та східної України обійдеться знищення кораблів НАТО в чорноморському басейні за допомогою ЯЗ навіть у випадку уявлюваної відсутності відповідного удару. Нездатним задатися питанням, чому СРСР відмовлявся від доктрини обмеженої ядерної війни, і проробляв моделі LNO тільки на рівні досліджень усередині ГШ. Нездатним також подумати про інші виміри наслідків конфронтації РФ із Заходом, наприклад економічні наслідки.

До слова, і останнє порівняння з нашими аматорами марок радянсько-кремлівські мудреці виграють наголову. Взагалі ж, таким людям варто показувати англійський фільм Threads (1984) - єдиний, наскільки мені відомо, фільм, який хоча б приблизно зображає реальність ядерної війни та миру після неї. Реальність же ця така, що на її тлі будь-який кучмізм виглядає неможливим, недосяжним для мріяння раєм.

Взагалі ж, варто помітити, що ядерна зброя нерелевантна для стосунків РФ і США в наступному сенсі: не існує уявної ситуації, в якій застосування ядерної зброї РФ проти США/НАТО або США/НАТО проти РФ було б виправданим для РФ або США. Навіть якщо американський авіаносець увійде в гирло Москви-Ріки, або російські танки ввійдуть на околиці Вашингтону.