Світ нестабільний і мінливий – сьогодні мир, завтра війна. Можна, як страуси, ховати голову в пісок, і нічого не помічати, але це не змінить нічого. Після миру приходить війна. Чи готові ми до цього?

Що може протиставити Україна, в разі нападу на неї  таких країн як США чи Росія? В кількісному відношенні армії США та РФ більші за українську приблизно в три-чотири рази кожна. Ці армії мають досвід ведення повноцінних бойових дій та краще технічне оснащення, випробуване у війнах. Вони мають потужний флот та авіацію. А головне, кожна з цих країн має ядерну зброю.

Важко повірити в те, що Росія проводитиме ядерне бомбардування Києва чи Харкова. Це страшно, а тому не хочеться сприймати таку інформацію всерйоз. Проте, іще двадцять років тому неможливо було уявити, що не існуватиме СРСР, а російські війська  бомбуватимуть Тбілісі або Грозний, але світ нестабільний і мінливий.

Якщо США дозволили собі на ядерне бомбардування Японії, що може завадити застосувати ядерну зброю Росії. Міжнародне право? Його порушують всі, хто має силу і рішучість. Прикладів достатньо.

Це очевидно, що угода, за якою США та РФ зобов‘язалися гарантувати нам безпеку в обмін на ядерне роззброєння, нічого не варта. Згадати хоча б договір між нацистською Німеччиною та СРСР. Тим більше, що ми не в змозі примусити жодну зі сторін виконати умови договору. Не б‘ють лише сильних.

За сімнадцять років незалежності Україна не спромоглася налагодити виробництво власних бомбардувальників, винищувачів, бойових вертольотів, підводних човнів. Все, що могло реально нас захищати, порізали на металобрухт або продали за кордон. Правда, є «Гетьман Сагайдачний» і Т-80, але це суті не змінює.

Світ не стоїть на місці, і якою буде майбутня війна намагаються спрогнозувати генштаби найвпливовіших країн,  відповідно розробляють нові види озброєнь, системи зв‘язку та керування, вдосконалюють структуру військ. Той, хто готується до майбутньої війни, наполовину її виграв.

Ще напередодні Другої Світової генштаби Німеччини й СРСР прорахували майбутню війну, і зробили ставку на танкові війська та механізацію.

У своїх спогадах Жуков наводить приклад Халгін-Гола – японські війська були краще підготовлені за радянські, але взагалі не мали танків. Введення в бій саме танкових військ вирішило справу.

Ірак  робив ставку на танки та масу військ, а США — на авіацію та ракети. Відповідно, переміг той, хто дивився в майбутнє а не жив минулим днем.

В черговий раз Україна робить помилку — намагається вирішити питання своєї безпеки покладаючись на іноземні держави, шляхом вступу до НАТО, розраховуючи на те, що Альянс нас захистить. Але наша безпека — це наша проблема. Теоретично, НАТО може бути доповненням до власної концепції безпеки, але аж ніяк не головним компонентом.

У ситуації, що склалася, Україна повинна мати власну концепцію нападу і оборони, яка  включатиме в себе: 1) відновлення ядерного статусу України; 2) створення авіації та ракетних військ, здатних наносити удар будь-якому потенційному супротивнику; 3) створення спецпідрозділів, здатних проводити операції зі знищення політичних лідерів супротивника та його управлінських структур; 4) озброєння населення та підготовка до ведення партизанської війни у разі окупації.