Зараз всі засоби масової інформації активно взялися обговорювати  наслідки військового конфлікту в Грузії. Спробуємо й ми з вами розібратися в тому, що відбулося, і відбувається тепер на Кавказі.

Основними діючими особами на арені виступили Грузія, Росія, Південна Осетія, Абхазія. Кожен мав свої цілі в цьому конфлікті. Одні цілі були задекларовані, інші приховані від широкого загалу.

Грузія. Основною проголошеною метою було відновлення територіальної цілісності країни та встановлення  централізованої влади над всіма регіонами. В результаті конфлікту Грузія повністю втрачає контроль над Південною Осетією та Абхазією, міста на території Грузії піддані бомбардуванням, російські війська входять в грузинські міста, завдано шкоди військовій інфраструктурі грузинської армії та флоту.

Росія. Декларується захист громадян Росії, народів Південної Осетії та Абхазії. Бачимо широкомасштабну військову операцію внаслідок якої грузинська влада погоджується припинити військові дії на території Південної Осетії. Весь світ бачить силу і могутність російської зброї. Фактичне приєднання Абхазії та Південної Осетії до Росії. Російські ЗМІ позиціонують це як перемогу Росії над Грузією. Медвєдєв вручає нагороди переможцям.

Південна Осетія. Цхінвалі зруйноване, інші населені пункти регіону пошкоджені, значні втрати серед мирного населення, біженці, російські танки на території, етнічні грузини витіснені з контрольованої території.

Абхазія. Найбільше виграла у конфлікті – відновила повністю контроль над своєю територією. Бойові дії на більшості території Абхазії не велися.

На перший погляд створюється враження нібито Грузія програла, а Росія і Абхазія виграла. Але чи все так однозначно ?

Ще до початку військового конфлікту було очевидним, що в разі нападу Грузії на Південну Осетію чи Абхазію, грузини будуть мати справу із збройними силами РФ. Те що збройні сили РФ мають перевагу хоча б в кількісних показниках, також не викликає сумніву.

На що розраховувала Грузія нападаючи на Південну Осетію? По-перше на блискавичність військової операції. Вся операція із взяття Цхінвалі зайняла менше доби - всю ніч грузини абсолютно спокійно обстрілювали місто, а потім зранку до обіду штурмом його взяли. Причому вся південно-осетинська армія та російський миротворчий батальйон заважали діям грузинів не більше, ніж дерев‘яний паркан бульдозеру. Потім росіяни відбили місто, але в стратегічному плані грузини виграли. На що можуть розраховувати осетини в Південній Осетії після цих подій – житло зруйноване, інфраструктура знищена, роботи нема, а в разі повторного нападу грузинів хтозна коли прийде на допомогу російська армія. Отже, біженці масово будуть переселятися з Південної Осетії  в Північну Осетію. Це головне. Якщо не буде жителів, то кого буде обороняти російська армія – видадуть російські паспорти горним баранам?

Другий фронт  - Абхазія.  Після завершення першої частини операції в Південній Осетії  грузини зможуть перенести центр своїх дій на Абхазію, та підготувати таку ж саму блискавичну операцію щодо Сухумі.  Абхазька армія , як і південно-осетинська, без допомоги військових сил РФ  серйозного опору грузинам чинити не здатна.

Боєздатність грузинської армії, окрім штурму Цхінвалі, може охарактеризувати знищення штабної колони 58 армії. Причому розповіли про це не грузинські пропагандисти, а російський журналіст «Московського Комсомольця». Мозок цілої армії було знищено за декілька хвилин, з 30 БМП лишилося 5,  командуючий армією замість того, щоб керувати військами,  вимушений відстрілюватись, щоб не попасти в полон.

А втрати  літаків? Навіть, якщо прийняти за основу офіційні цифри росіян – 4 літаки за декілька днів, то в разі затяжної війни втрати росіян будуть значними, а моральний дух льотчиків на нулі.

З російської сторони професійним в цій війні виявив себе чорноморський флот. Втрат нема, флот супротивника розгромлено. Відмінно.

Таким чином, основною проблемою грузинів в конфлікті є російські війська, їх потрібно вивести з гри будь-якою ціною. Для цього буде створено зовнішній тиск на Росію зі сторони США та їх союзників. Але цього не достатньо. Потрібно створити внутрішній тиск  на владу Росії. Це можливо лише в разі значних втрат російській армії, яка знаходиться на Кавказі.

В цьому плані цікавим видається прибуття в Грузію 50 естонських добровольців, які є офіцерами-резервістами. Військова доктрина Естонії, та й всіх інших прибалтійських країн, побудована на тому, що в разі окупації країни ведеться партизанська війна, а офіцери-резервісти по суті є професійними диверсантами. Приїзд естонців вказує на початок партизанської війни на території Південної Осетії та Абхазії. Влада Естонії, яка є членом НАТО, фактично підтримує участь своїх добровольців у конфлікті, тобто НАТО розпочало військові дії проти Росії. 

Цікаво які країни НАТО ще пришлють своїх добровольців-військовослужбовців, що перебувають у відпустках, чи звільнилися з лав збройних сил на період військового конфлікту в Грузії ?

Щодо участі добровольців, то можна провести одну паралель – війна в Іспанії: радянські добровольці проти німецьких добровольців. Яке було продовження сподіваюсь пам‘ятаємо. А тепер натовські добровольці проти російських - яке буде продовження ?

Що стосується цілей Росії в цьому конфлікті, то вони аж ніяк не стосуються  захисту народів Південної Осетії та Абхазії. Росія дала можливість грузинам проявити себе агресорами та вчинити розправу над мирним населенням, а вже потім провести удар-відповідь, як «миротворці».

Основною метою Росії є недопущення вступу Грузії в НАТО та розміщення натовських баз на своїх кордонах. В зв‘язку з тим, що навіть після початку  військового конфлікту, НАТО заявляє про свій намір прийняти Грузію в свої ряди, то єдиною логічною можливістю росіян є встановлення контролю над всією грузинською територією, зміна влади Грузії на проросійську, вихід на кордон з  нафтоносним Азербайджаном.

Такими діями Росія повністю забезпечує безпеку своєї  південної частини  від нападу НАТО, зводить на нуль роль ГУАМ, змушує США та Захід рахуватися з думкою Кремля.

Чому росіяни на даному етапі припинили широкомасштабну операцію? Перш за все  операція з встановлення контролю над Грузією має бути швидкою та малокровною. Інакше незадоволення всередині країни та надання військової допомоги третіми країнами Грузії не дасть можливості здійснити задумане. Така операція потребує часу для ретельної підготовки та накопичення сил.

Отже, військовий конфлікт на Кавказі триватиме. Не дарма ж військові кораблі Сполучених Штатів поспішають в акваторію Чорного моря.