Кожного дня надходять скандальні новини щодо можливого розколу у лавах Російської православної церкви. Вчора про це почали говорити вже як про неспростовний факт.

Єпископ Чукотський і Анадирський Диомід відмовився виконувати рішення Архієрейського Собору, і всупереч забороні відслужив недільну літургію. Радикальний настоятель єпархії не збирається припиняти богослужіння та каятися в своїх заявах, оскільки провини своєї не визнає. Натомість, Москва вже призначила нового єпископа Чукотки…

Все почалося рік тому, зі звернень Диоміда до православних християн. Єпископ піддав жорсткій критиці архієреїв РПЦ за розповсюдження єресі екуменізму та фактично звинуватив їх у «неосергіанстві» - за прислуговування антихристиянській державній владі та запобігання перед останньою. Тоді ці звернення засудили, але залишили без конкретної відповіді. Патріархат намагався приборкати внутрішні протиріччя напередодні об’єднання з частиною РПЦЗ (Руської православної церкви закордоном).

Наступним відкритим листом Диомід звернувся вже до самого Патріарха Олексія ІІ. У посланні єпископ відкрито засуджує Патріарха за його спільне богослужіння з католиками та участь у екуменістичній організації Всесвітнього Союзу Церков. На спільному саміті було підписане звернення до «великої вісімки», в якому всі запевнили своє бажання «утримувати мир заради єдиного Всевишнього». Таким чином, РПЦ визнала єдиного «Всевишнього» разом із іудеями, мусульманами та єретиками. Це обурило консервативну частину РПЦ. Будь-які звернення до «великої вісімки» є визнанням їхньої антихристиянської влади – вважає єпископ Диомід.

27 червня 2008 року, на Архієрейському Соборі було прийняте рішення заборонити діяльність єпископа Диоміда до каяття останнього, лише після цього можливе його відновлення у сані. Проте радикальний єпископ вирішив піти у жорстку опозицію до Москви, і відмовився виконувати будь-які рішення. Навпаки, він вимагає каяття від Олексія ІІ та всіх тих священників, які «відступили від істинного християнського віровчення».

Прибічників Диоміда в Росії дедалі більшає. В зв'язку з цим варто зазначити, що на Собор, окрім Диоміда, не приїхало ще 14 єпископів. Всім, хто хотів висловитись на підтримку та захист Диоміда, відмовили в участі у прес-конференції. Голосування відбувалося в закритому режимі. Фактично, рішення про відлучення було прийняте із порушенням канонічного правила, за яким єпископа можуть відлучити тільки після 3 неявок на Собор підряд, а до того — заочно відлучати не можна.

Перед початком Архієрейського Собору декілька сотень прихильників єпископа Диоміда розігнали контракцію прокремлівської організації «Наши». Поза сумнівом, прихожани й прибічники Чукотського єпископа не відвернуться від нього навіть після вироку Собору.

Викликає захоплення сміливість та рішучість єпископа Диоміда. Заяви про ворожість демократичного державного устрою Православній вірі — цілком обґрунтовані та повністю співпадають із поглядами БРАТСТВА на це питання.

Сьогодні Православна Церква як у Росії, так і в Україні, перетворюється на один із державних департаментів, зі своєю бюрократією та притаманними останній поганськими атрибутами. Таким чином, обвинувачення у заграванні кліру із владою є абсолютно виправданими та аргументованими.

Заслуговує на увагу той факт, що єпископ Диомід — чи не єдиний, хто відкрито за останні 16 років розкритикував вище керівництво РПЦ, будучи сам архієреям цієї церкви.

Викликає обурення те, яким чином відреагувало керівництво РПЦ на листи єпископа Диоміда. На звинувачення щодо неприпустимості підтримки антинародної влади, в офіційній заяві Собору йдеться наступне – «не бачимо підстав вважати владу антинародною, якщо її підтримує більшість населення(!?)». Чи не така ж більшість, згідно Святого Писання та Передання Церкви, підтримає владу антихриста?

У християн не повинно бути жодних сумнівів — світові процеси глобалізації та демократизації так чи інакше спрямовані на встановлення у світі влади сатани. Неприпустимо Православним архієреям брати участь у зібраннях язичників, сектантів і єретиків, а тим більше — погрожувати противникам цього анафемою.

Вважаємо, що православні віруючі, священники Православних Церков, мають підтримати антиекуменічні ініціативи єпископа Диоміда. Саме Християнське віровчення зобов'язує нас іти в жорстку конфронтацію із владою антихриста та його прислужників. Заперечувати це — означає керуватися не євангельськими заповідями, а законами бюрократичного інтернаціоналу та язичницької державної влади, що неодмінно призведе до невиліковної хвороби всередині Церкви.

Додаток:

Обращение ко всем архипастырям, пастырям, клирикам, монашествующим и всем верным чадам Святой Православной Церкви

Мы, клирики, монашествующие, миряне Анадырско-Чукотской епархии во главе с нашим архипастырем и отцом Преосвященнейшим епископом Диомидом, обращаемся ко всем верным во Христе чадам православной Церкви.

Наше обращение вызвано той болью и скорбью, которыми сейчас наполнены души всех искренно стремящихся ко спасению православных христиан. Данное обращение составлено во исполнение слов Христа Спасителя: "Если же согрешит против тебя брат твой, пойди и обличи его между тобою и им одним; если послушает тебя, то приобрел ты брата твоего; если же не послушает, возьми с собою еще одного или двух, дабы устами двух или трех свидетелей подтвердилось всякое слово; если же не послушает их, скажи церкви; а если и церкви не послушает, то да будет он тебе, как язычник и мытарь" (Матф. 18:15-17).

В настоящее время в Русской Православной Церкви Московской Патриархии, членами которой мы являемся, существует ряд отступлений от чистоты православного вероучения.

Первое. Постоянно набирает силу еретическое учение экуменизма, стремящееся вопреки словам Священного Писания, церковных канонов и правил, святоотеческого учения объединить все веры в одну религию или, по крайней мере, "духовно" их примирить.

В рамках этого движения совершаются совместные молитвы с еретиками, еретики присутствуют на православном богослужении, при этом нарушаются 45, 46 и 65 Апостольские правила и 32, 33 и 37 правила Лаодикийского собора. Учащаются приветственные "братские" послания православных инославным, противоречащие словам апостола Иоанна Богослова: "Кто приходит к вам и не приносит сего учения, того не принимайте в дом и не приветствуйте его. Ибо приветствующий его участвует в злых делах его" (2 Иоан.1:10,11). Проводятся совместные встречи и заседания, вопреки словам Божественного писания: "Блажен муж, иже не иде на совет нечестивых" (Псал. 1:1.). "Еретика, после первого и второго вразумления, отвращайся" (Тит.3:10).

Второе. Развитие духовного соглашательства (неосергианство), подчиняющего церковную власть мирской, зачастую богоборческой власти, в ущерб богодарованной свободе. Это противоречит учению апостола Павла: "Итак стойте в свободе, которую даровал нам Христос, и не подвергайтесь опять игу рабства" (Гал.5:1). "Если бы я и поныне угождал людям, то не был бы рабом Христовым" (Гал.1:10). Именно это является главной причиной участия церковных деятелей в экуменизме, одобрения ими глобализации, а в дальнейшем и к подчинению церковной организации единому мировому лидеру.

Третье. Молчаливое согласие вместо обличения антинародной политики существующей власти, приводящее к распаду государства, демографическому кризису, и другим негативным последствиям.

Четвертое. Оправдание и благословение персональной идентификации граждан при ошибочном утверждении, что принятие внешних знаков и символов, навязываемых новым временем, не может повредить душе без ее сознательного отречения от Бога. Четкая тенденция дискриминации верующих по принципу несогласия с процессами глобализации (наличие старого паспорта, отказ от ИНН на храмы, монастыри). Практика неканонических мер церковных наказаний к священникам и монашествующим: запрещение в священнослужении, удаление с места служения и т.д.

Пятое. Одобрение демократии. Призыв к голосованию за определенных политических лидеров, вопреки церковным канонам и в нарушение соборной клятвы 1613 года.

Шестое. Проведение межрелигиозного саммита, с обращением к лидерам "большой восьмерки", что является признанием их власти. "Большая восьмерка" является органом мирового масонского правительства, подготавливает приход единого мирового лидера, т.е. антихриста. Поэтому всякое сотрудничество с ними духовно опасно. По словам архиепископа Аверкия (Таушева): "Необходимо помнить и знать: не может истинная Церковь Христова провозглашать и утверждать какую бы то ни было ложь и вступать в содружество или сотрудничество с врагами Христовыми! А потому все те епископы, клирики и миряне, которые в этой лжи участвуют и с врагами нашего Господа и Спасителя так или иначе дружат и сотрудничают, - "православные" только по имени".

Седьмое. На прошедшем саммите религиозных лидеров в итоговом документе, подписанном всеми собравшимися представителями религиозных конфессий, была засвидетельствована вера в одного "Всевышнего": "Будем хранить мир, заповеданный Всевышним!". Мы не считаем, что у нас один "Всевышний" с иудеями, мусульманами, и прочими религиями и учениями. Об иудеях Господь сказал, что "Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего" (Иоан.8:44). Мусульмане считают "всевышним" Аллаха, а Сына Божия простым пророком, Господь же говорит: "Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня" (Иоан.14:6). Об этом же учили и Апостолы: "Кто лжец, если не тот, кто отвергает, что Иисус есть Христос? Это антихрист, отвергающий Отца и Сына. Всякий, отвергающий Сына, не имеет и Отца; а исповедующий Сына имеет и Отца" (1 Иоан. 2:22-23). "А всякий дух, который не исповедует Иисуса Христа, пришедшего во плоти, не есть от Бога, но это дух антихриста" (1 Иоан. 4:3). "Один Господь, одна вера, одно крещение" (Еф.4:5).

Призыв религиозных лидеров, в том числе и представителей РПЦ МП, подписавших этот документ гласит: "Уважать и принимать друг друга, не взирая на религиозные, национальные и другие различия". В этом мы видим противоречие Евангельскому учению: "Кто приходит к вам и не приносит сего учения, того не принимайте в дом и не приветствуйте его" (2 Иоан. 1:10).

Восьмое. Мы выражаем свое несогласие с официальным заявлением по центральному телевидению о единстве нравственных ценностей у православия, иудаизма, мусульманства и католицизма. Это ложное мнение. Мы не можем иметь единые нравственные ценности с современными иудаизмом и его моральным кодексом талмуда по которому все люди кроме евреев - "гои". Мы так же не можем иметь единые нравственные ценности с мусульманством, допускающим, например, многоженство. Мы не можем иметь единые нравственные ценности с католицизмом и его моралью ордена иезуитов.

Девятое. Мы озабочены и не согласны с попранием принципа соборности в связи с долгим отсутствием созыва Поместного Собора и передачи важнейших его функций собору архиерейскому. Так, по уставу 1988 года: "В Русской православной церкви высшая власть в области вероучения, церковного управления и церковного суда - законодательная, исполнительная и судебная - принадлежит Поместному Собору". А по уставу 2000 года: "Архиерейский Собор является высшим органом иерархического управления Русской Православной Церкви".

В заключение нашего послания мы просим и умоляем пред лицом всей Церкви Христовой архипастырей, пастырей, монашествующих и мирян, причастных тем или иным образом к перечисленным выше отступлениям от чистоты евангельского, догматического, канонического вероучения, обратиться от пути отступления и принести плоды достойные покаяния. Да пребудем все едины в чистоте православной веры. Обращаемся также ко всем чадам Русской Православной Церкви с призывом поддержать наше обращение.

Богоявление Господне, 2007 г.

Преосвященнейший Диомид епископ Анадырский и Чукотский

Игумен Илия (Емпулев)

Иерей Сергий (Бахарев)

Иерей Евгений (Пилипенок)

Монах Гавриил (Ларионов).