Богородице Діво радуйся! Благодатна Маріє, Господь з Тобою.
Благословенна Ти між жінками, і благословенний Плід лона Твого.
Бо Ти породила Христа Спаса, ізбавителя душам нашим!

Бесіда святителя Прокла, Патріарха Константинопольського

Сьогоднішнє зібрання наше на честь Пресвятої Діви закликає мене, браття, промовити Їй слово похвали, корисне й для тих, які прийшли на це церковне торжество. Воно становить похвалу жон, славу їхньої статі, яку (славу) надає їй Та, Котра водночас є і Матір, і Діва. Довгоочікуване і дивовижне зібрання! Тріумфуй, природа, бо віддається честь Жоні; радій, рід людський, бо прославляється Діва. "А коли помножився гріх, стало благодаті у надміру" (Рим. 5, 20). Нас зібрала тут Свята Богородиця й Діва Марія, чистий скарб дівоцтва, омріяний рай Другого Адама, - місце, де відбулося з'єднання природ, де здійснилася Рада про рятівне примирення.

Хто бачив, хто чув, щоб жив у лоні Безмежний Бог, Якого не вміщають Небеса, Якого не обмежує лоно Діви!?

Народжений від жони не є тільки Бог і не є тільки Людина: цей Народжений сотворив жону, прадавні двері гріха, дверима спасіння; де змій розлив свою отруту, знайшовши непослух, там Слово збудувало Собі одухотворений храм, увійшовши туди послухом; де виник перший грішник Каїн, там народився безсіменно Іскупитель людського роду Христос. Чоловіколюбець не погордував народитися від жінки, адже це діло Його дарувало життя. Він не піддався нечистоті, вселившися в утробу, яку Він Сам улаштував далекою від всякого ушкодження. Якби ця Матір не лишалася Дівою, то народжений Нею був би просто чоловік, і народження не було б дивовижне; а позаяк Вона й після народження перебувала Дівою, то Хто ж - Народжений, як не Бог? Неосяжне таїнство, бо народився неосяжним чином Він, безперешкодно пройшовши дверима, коли вони були зачинені. Сповідаючи в Ньому з'єднання двох природ, Фома проголосив: "Господь мій, і Бог мій!" (Ів. 20, 28).

Апостол Павло каже, що Христос "для Юдеїв спокуса, а для Елінів божевілля" (1 Кор. 1, 23): вони не пізнали сили таїнства, бо його не збагнути розумові: "бо якби пізнали, не розіп'яли би Господа слави" (1 Кор. 2, 8). Якби Слово не вселялося в лоно, то плоть не возсіла би з Ним на Божественному Престолі; якби для Бога було образою ввійти в утробу, яку Він створив, то й Ангели гребували би служінням людині.

Той, Хто за Своїм єством не підлягає стражданням, із милосердя до нас піддав Себе багатьом стражданням. Ми віруємо, що Христос не через поступове сходження до Божественного єства зробився Богом, але, будучи Богом, за Своїм милосердям зробився Людиною. Ми не говоримо: "людина зробилася Богом"; але сповідуємо, що Бог втілився й став чоловіком. Рабу Свою обрав для Себе в Матір Той, Хто за природою Своєю не має матері, і Хто, будучи за Божественною волею на землі в образі людини, не має тут отця. Як один і той самий є і без батька, і без матері, за словом Апостола (Євр. 7,3)? Якщо Він - лише людина, то Він не міг бути без матері: і справді, у Нього є Мати. Якщо Він - тільки Бог, то Він не без Батька: справді, у Нього є Батько. Він не має матері як Творець Бог, не має батька як Людина.

Переконайся в цьому самим ім'ям Архангела, який благовістив Марії: йому ім'я - Гавриїл. Що означає це ім'я? - воно означає: "Бог і людина". Адже Той, про Кого він благовістив, є Бог і Людина, ім'я його передрікало це диво, аби вірою прийнята була справа Божественного домобудівництва.

Врятувати людей неможливо було простій людині, тому що будь-яка людина сама потребувала Рятівника: "всі бо згрішили, й позбавлені слави Божої" (Рим. 3, 23). Позаяк гріх піддав грішника влади диявола, а диявол піддав його смерті, то стан наш зробився украй тяжким: не було жодного способу врятуватися від смерті. Присилалися лікарі, себто пророки, але вони могли тільки ясніше вказати на немочі. Що вони робили? Коли бачили, що хвороба перевершує мистецтво людське, вони з Небес призивали Лікаря; один говорив: "Господи! Прихили небеса Твої та зійди" (Пс. 143, 5); інший благав: "Зціли мене, Господи, і зцілений буду" (Ієр. 17, 14); "Здійми силу Твою, і прийди врятувати нас" (Пс. 79, 3). Інший: "Воістину, чи Богові жити на землі? Небо й небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, що я збудував [імені Твоєму]" (3 Цар. 8, 27). "невдовзі хай прийдуть до нас щедроти Твої, ми бо вельми виснажені" (Пс. 78, 8). Інші говорили: "Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми" (Міх. 7, 2). "Поспіши, Боже, врятувати мене, поспіши, Господи, на допомогу мені" (Пс. 69, 2). "і нехай би і забарилося, чекай на нього, бо неодмінно здійсниться, не скасується" (Авв. 2, 3). "Я заблукав, як вівця загублена: віднайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув" (Пс. 118, 176). "іде Бог наш, і не в безмовності" (Пс. 49, 3). Тому Той, Хто за природою є Цар, не знехтував єства людською, поневоленого лютою владою диявола, благосердий Бог не попустив бути йому завжди під владою диявола, Вічносутній прийшов і дав на сплату Свою Кров; для спокути роду людського від смерті віддав Своє Тіло, яке прийняв від Діви, звільнив світ від клятви закону, знищивши смерть Своею смертю. "Христос викупив нас від клятви закону", - вигукує святий Павло (Гал. 3, 13).

То знай, що Іскупитель наш не є проста людина, тому що весь рід людський поневолений гріхом, але Він також і не Бог лише, непричетний єства людського. Він мав тіло, бо якби Він не зодягнувся в мене, то й не врятував би мене. Але, оселившись у лоні Діви, Він одягнувся в мене засудженого, і в ньому - у тому лоні зробив дивовижну зміну: дав Духа й прийняв тіло, Той самий (перебуваючи) з Дівою і (народжуючись) від Діви. Тож, Хто Він, що з'явився нам? Пророк Давид указує тобі в цих словах: "Благословен, Хто йде в Ім'я Господнє" (Пс. 117, 26). Але ясніше скажи нам, пророк, Хто Він? Господь, Бог воїнств, говорить пророк: "Бог Господь, і з'явився нам" (Пс. 117, 27). "Слово стало плоттю" (Ів. 1, 14): поєдналися два єства, і поєднання перебувало незлитим.

Він прийшов рятувати, але мав був і постраждати. Як могло бути і те, й інше разом? Проста людина не могла врятувати; а Бог в одному тільки Своєму єстві не могла страждати. Яким же чином відбулося і те, й інше? Те, що Він, Еммануїл, перебуваючи Богом, став і Людиною; і те, чим Він був, урятувало, - а те, чим Він став, страждало. Тому, коли Церква побачила, що іудейське сонмище увінчало Його терням, оплакуючи буйство сонмища, - говорила: "Підіть й подивіться, дочки Сіонські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його" (Пісн. 3, 11). Він носив терновий вінець, і зруйнував осуд на страждання від терня. Він Той самий був і в лоні Отця і в череві Діви; Той самий — на руках Матері й на крилах вітрів (Пс. 103, 3); Він, Якому вклонялися Янголи, водночас лежав за столом із митарями. На Нього Серафими не сміли дивитися, і водночас Пілат влаштовував допит Йому. Він — Той самий, Якого бив раб і перед Яким тріпотіла всяка твар. Він розпинався на Хресті й сидів на Престолі Слави, - покладався в труну й простирав небо немов намет (Пс. 103, 2), - прилічений був до мертвих і скасував пекло; тут, на землі, обмовляли Його, як неправдомовця, - там, на Небесах, відплачували Йому славу, як Всесвятому. Яке незбагненне таїнство! Бачу дива, і сповідую, що Він — Бог; бачу страждання, і не можу заперечувати, що Він - Людина. Еммануїл відкрив двері природи, як людина, і зберіг неушкодженими ключі дівоцтва, як Бог: вийшов з утроби так само, як увійшов через слух; однаково і народився, і зачався: безпристрасно ввійшов, без зотління вийшов, як про це свідчить пророк Ієзекіїль: "І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, звернених обличчям на схід, і вони були зачинені. И сказав мені Господь: ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені" (Ієз. 44, 1-2). Ось - ясна вказівка на Святу Діву й Богородицю Марію. То най припиниться всяке протиріччя, і нехай Святе Писання освітить наше розуміння, аби одержати нам й Царство Небесне на віки вічні.

***

Митрополит Антоній Сурозький:

Благовіщення - день благої звістки про те, що знайшлася у всьому світі людському Діва, яка так вірить Богові, так глибоко здатна до послуху і довіри, що від Неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої любови - хресної, лагідної, такою, що рятує - і Божої сили; але разом із тим втілення Сина Божого є справа людської свободи. Святитель Григорій Палама говорить, що Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно була б неможливе без творчої волі Божої. І цього дня Благовіщення ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка всім серцем, всім розумом, всією душею, всією Своєю силою зуміла довіритися Богові до кінця.

Ось благовістя, яке ми зараз чуємо в Євангелії: рід людський народив, приніс Богу в дар Діву, Яка була здатна в Своїй царственій людській свободі стати Матір'ю Сина Божого, який вільно віддав Себе для порятунку світу. Амінь.