В кожного свідомого українця є дві проблеми: жиди та москалі. Ані про тих, ані про інших ми достеменно нічого не знаємо. До того ж, існує страшна плутанина в термінах. Москальське питання ще може зачекати. Але спробуємо бодай що-небудь прояснити в єврейському.
Євреї, вони ж жиди – це національність. Єврей може бути ким завгодно, в тому числі християнином. Христос проповідував євреям. Апостоли були євреями. І перші мученики – також. Взагалі, до 60-х років І ст., коли активну місіонерську діяльність розпочав Апостол Павло, християнство серед не-євреїв майже не розповсюджувалося. У нас немає приводу не любити наших братів у Христі. Із християнами-євреями стосунки будуються, як з усіма християнами взагалі.
Ті, хто «заважає жити, плете змови, прагне захопити владу над світом» – це іудеї. Тобто, представники певного віросповідання. Ворожого християнству. Більшість іудеїв дійсно – етнічні євреї. Інших вони приймають до своїх лав неохоче. Але все одне іудеями є лише мала частина євреїв у світі.
Велика помилка – ототожнювати сучасний іудаїзм та релігію старозаповітного Ізраїлю. Це дві великі різниці. Старозаповітний Закон був даний Господом. Причому десять Заповідей Господь передав народу, говорячи до нього Сам, особисто! Інші настанови, на прохання народу, були передані через Мойсея – люди злякалися, що помруть, якщо й надалі спілкуватимуться безпосередньо з Богом.
Закон був простим, зрозумілим, високоморальним – сильно обмежував традиції кривавої помсти, ставлення до рабів і т. ін., що панували в тогочасному світі. Він мав на меті підготувати Ізраїль до приходу Месії – Того, Хто визволить людство від прокляття, гріха та смерті. Закон був обов’язковий не лише для євреїв, а й для всіх, хто жив серед них. Так, іновірці та навіть раби з іновірців не могли працювати в суботу. Невідомо, чи займалися ізраїльтяни місіонерством спеціально, але в часи Христа серед іудеїв було досить багато прозелітів – греків, римлян, африканців, навернених з язичників до віри в єдиного Бога.
Правовірні іудеї, які нелицемірно виконували Закон і чекали на Спасителя, прийняли Ісуса як Христа. Тобто, стали християнами. Ті, що залишилися, на основі Закону створили іудаїзм сучасного зразку. Виник він доволі пізно, у VII-VIII ст., остаточно сформувався у ХІІ-ХІІІ. Джерела вчення – тлумачення на П’ятикнижжя Мойсея (Мішна), і тлумачення на це тлумачення (Гемара). Разом вони утворюють Талмуд.
Життя юдея розписане до найменших подробиць. Прості Божі настанови обросли сотнями прописаних ритуалів, дотримання яких нібито має робити людей святішими. Наприклад, повеління Закону мити руки перед їжею тепер має більше двохсот правил, яким саме чином це слід робити. Заборона їсти м'ясо з кров’ю – близько трьохсот. І т.д.
Кабала, хасидизм – містичні напрями іудаїзму. Становлять таку ж загрозу для суспільства, як і будь-які інші містично-окультні практики.
«Жидо-масонство» – окрема тема. Зазначимо лише, що насправді масонський орден створювався у XVІІІ ст. європейською аристократією. Задля «Добра, Свободи, Рівності та Братерства». Віросповідання членів не мало значення. Були усі, навіть атеїсти. Ритуали масонів – суміш християнства, язичництва та індійських практик. Коротше, правовірному іудею масони таки ж огидні, як і християнину.
А вперше теорію «Всесвітньої змови» висунула… середньовічна інквізиція. «Змовниками», які хочуть перебрати на себе всю владу в світі, оголосили тамплієрів – наймогутніший, найбагатший католицький орден. Римська церква бачила в ньому конкурента. Теорія змови дала змогу повністю винищити тамплієрів.
Нелюбов до юдеїв – своєрідний атавізм. Відгомін тих часів, коли питання віри були актуальними. Коли цивілізований світ – християнська Європа – змушений був відбиватися від іновірців та єретиків. Чого боятися тепер, коли ніхто ні в що не вірить – відтак, ніхто нікому не загрожує? Яка різниця, ким буде президент – кабалістом, толкієністом, християнином чи масоном?
Наша боротьба – проти ворогів віри. Якої б національності вони не були. Наші брати – це брати у Христі. Якої б національності вони не були. А боятися треба не масонів, а Страшного суду. Амінь.
|